Особиста гігієна

 Гігієна шкіри. Шкіра – це складний орган, що виконує різноманітні функції. Міцна й еластична, вона захищає органи і тканини, які містяться під нею, від механічних пошкоджень. Вкритий жиром поверхневий шар шкіри (епідерміс) перешкоджає проникненню в організм води. Завдяки кислому середовищу поверхні шкіри, яке створюється діяльністю потових і сальних залоз, більшість мікробів, що потрапляють на неї, гинуть. Під дією ультрафіолетових променів у шкірі утворюється пігмент меланін, який захищає організм від шкідливого впливу надмірної сонячної радіації. Шкіра бере участь в обміні речовин, диханні. Так, у ній синтезуються різні біологічно активні речовини: ферменти, вітамін D, гормоноподібні речовини. Шкіра містить значну кількість води, вміст якої коливається від 62 до 71%. Тому при зменшенні загальної кількості рідини в організмі, шкіра легко віддає йому свою воду. На шкіру припадає 0,51 % загального газообміну організму. Та чи не найважливіша функція шкіри – участь у регуляції температури тіла. Шкіра людини погано проводить тепло, що сприяє збереженню його всередині організму. Вона має добре розвинену сітку кровоносних судин, які здатні розширюватись і звужуватись, залежно від чого змінюється кількість крові, яка циркулює в них. Якщо температура зовнішнього середовища низька, судини поверхні шкіри стискаються, кров відливає до внутрішніх органів, віддаючи їм своє тепло, а тепловіддача шкіри внаслідок такої реакції судин зменшується в середньому на 70%. І оскільки сама шкіра погано проводить тепло, воно зберігається під нею, забезпечуючи нормальні умови для роботи внутрішніх органів. За умов високої температури зовнішнього середовища кровоносні судини шкіри розширюються. У них збільшується кількість циркулюючої крові, інтенсивно виділяється з потових залоз піт. При цьому з поверхні шкіри організм віддає тепло, внаслідок чого зменшує свою температуру. Близько 82% усіх теплових витрат організму відбувається через шкіру.Разом з водою, коли людина потіє, виділяються мінеральні речовини – солі натрію, калію, кальцію; органічні–сечовина, сечова кислота, амінокислоти, молочна кислота, вітаміни В1, В2, РР, нікотинова кислота та ін. Протягом доби за оптимальних умов з поверхні шкіри випаровується 0,5 л вологи, з якою у зовнішнє середовище віддається 1200 кДж. У гарячих цехах за 6 год робітник втрачає з потом 10-12 л води, а з нею – 20-25 г солей натрію і калію. Ці втрати треба вчасно поповнювати, бо вже втрата 4% води від загальної маси тіла значно зменшує працездатність людини, а виведення 7% води з потом спричинює важкі розлади в діяльності організму.Завдяки рецепторам, що містяться у шкірі, людина відчуває дотик, біль, тепло, холод. Вона є одним з органів чуттів, за допомогою якого організм сприймає навколишнє середовище і краще пристосовується до його умов.Шкіра бере участь у регуляції водного і теплового обмінів із зовнішнім середовищем. За допомогою потових залоз через шкіру виводиться частина сечовини, мінеральних солей і води. Близько 82% усіх теплових витрат організму відбувається через шкіру.Шкіра бере участь у процесах обміну вітамінів. Зокрема, в шкірі під дією ультрафіолетових променів синтезується вітамін D, нестача якого в організмі призводить до тяжкого захворювання – рахіту.Шкіра має значення і як депо крові в організмі. Завдяки великій кількості кровоносних судин у шкірі дорослої людини в них може затримуватися до 1 л крові.У шкірі містяться нервові закінчення, за допомогою яких вона відчуває тепло і холод, біль, поверхні різних предметів та інші подразнення. Завдяки виділенням сальних залоз шкіри, волосся на ній зберігає гнучкість, а сама шкіра стає більш еластичною і не висихає.Стан шкіри залежить від стану організму. Різні порушення функції окремих органів або систем можуть спричинити свербіж, печіння або почервоніння її. І навпаки, захворювання шкіри відбивається на діяльності всього організму.На поверхні шкіри осідає пил, нагромаджуються клітини злущеного епітелію, мікроорганізми, мінеральні речовини, що виділяються з потом, жир та ін. Така забруднена шкіра не може нормально функціонувати, її треба своєчасно очищати. Найкращий засіб для цього – обмивання тіла водою. Під дією води клітини рогового шару шкіри набрякають і відокремлюються разом з брудом, що осів на них. Шкіра різних частин тіла потребує різного догляду. При цьому слід ураховувати, що є нормальна шкіра, суха й жирна. Вода для вмивання має бути м’якою. Щоб її пом’якшити, добавляють на 1 л води половину чайної ложки питної соди або бури, або можна прокип’ятити воду і дати відстоятися. Якщо шкіра нормальна, краще користуватися водою кімнатної температури, бо холодна вода, звужуючи кровоносні судини, погіршує її живлення, перешкоджає виділенню секрету сальних залоз, а гаряча – робить шкіру в’ялою і нестійкою проти холоду, знижує її еластичність. Умиваються вранці і ввечері (з милом). При сухій шкірі з милом умиваються раз на тиждень. Уранці умиваються водою кімнатної температури. Вона на якийсь час звужує судини, потім розширює, посилюючи прилив крові до шкіри і поліпшуючи її живлення. На ніч можна вмитися теплою водою, що заспокоює і сприяє швидкому засипанню. Якщо шкіра обличчя жирна, вранці умиваються прохолодною водою, а ввечері поперемінно теплою і прохолодною з милом.У разі тривалого перебування на холодному повітрі шкіра, якщо вона не загартована, ушкоджується. Загартовувати її можна поперемінним умиванням увечері гарячою і холодною водою, використовуючи сонце, повітря і воду. Розумне застосування їх допоможе організму звикнути до змін зовнішнього середовища й виробити несприйнятливість до простудних захворювань, підвищить працездатність.У підлітків завдяки підвищенню активності статевих гормонів стимулюється функція сальних залоз шкіри, розташованих на обличчі, верхній частині грудей і спини. Одночасно утруднюється вихід їх секрету, внаслідок чого у вихідних протоках утворюються сальні пробки – чорні вугри (комедони). Вони можуть запалюватися, збільшуватися в розмірах, набирати рожевого кольору, нагноюватись. Не слід видавлювати вугри, бо після цього запалення посилюється, з’являються синюшні плями та рубці. Появі вугрів сприяє недостатня фізична активність на свіжому повітрі, перевтома, недосипання, вживання таких харчових продуктів, як хрін, гірчиця, оцет, перець, кофе, какао, міцний чай, а також надлишок жирів і вуглеводів. Купатися потрібно не рідше одного разу на тиждень. Температура води 37-38˚С, тривалість купання 10-15 хв. Якщо є можливість, душ приймають щоденно, але не завжди з милом, щоб не пересушити шкіру.Обов’язково слід мити руки після вбиральні, після контакту з тваринами, перед прийняттям їжі. Щоб попередити пересушування шкіри, її злущування, появу тріщин, руки після миття добре витирають.Якщо під час роботи потрібно користуватися гострими або забрудненими предметами, надягають гумові або брезентові рукавиці. Під час прання, прибирання житла можна скористатися захисними кремами. Після використання пральних порошків руки миють з милом, потім втирають живильний крем у вологу шкіру.Постійного догляду потребують також ноги. Їх миють щоденно перед сном прохолодною водою з милом. Між пальцями ретельно витирають шкіру.Для того щоб шкіра була здоровою, слід додержувати правильного режиму дня, раціонально харчуватися, утримувати в чистоті не тільки тіло, а й одяг, систематично займатися фізкультурою, спортом. Слід використовувати й природні фактори: сонце, повітря, воду. Проте надмірне сонячне опромінювання шкідливе для шкіри.Уважного догляду потребує волосся. На голові людини росте 80-100 тис. волосин. Кожна з них може жити 2-4 роки. Нормально, коли за добу випадає кілька десятків волосин. Найбільша інтенсивність зміни волосся весною і влітку. Для кращого росту волосся треба час від часу змінювати зачіску. Якщо кінчики волосся розщеплюються, їх відрізають. Живлення волосся порушується, якщо його занадто стягують, туго заплітають або накручують на бігуді, носять постійно головний убір. Волосся дуже добре вбирає вологу, різні леткі речовини, виділення сальних залоз та інші речовини, у складі яких є жир. Розрізняють волосся нормальне, жирне і сухе.Нормальне волосся еластичне, не січеться, не склеюється в пасми. Мити таке волосся потрібно раз на тиждень туалетним милом або шампунем. Не рекомендується користуватися господарським милом, бо луг, який входить до його складу, пересушує волосся і подразнює шкіру.Жирне волосся миють раз у 5-6 днів туалетним милом. Часте миття не бажане, бо гаряча вода і миючі засоби активізують секрецію сальних залоз.Немало прикрості завдає сухе волосся. Воно ламке, тьмяне, січеться. На шкірі голови з’являються мілкі, сухі лусочки. Часте миття посилює сухість шкіри. Тому довге сухе волосся рекомендується мити один раз у 2-3 тижні, а коротке раз у 10-12 днів. Краще мити його мильною піною і обполіскувати великою кількістю води.Під час миття пальцями або масажною щіткою роблять і масаж шкіри голови. Це посилює кровообіг і поліпшує живлення волосся.Шкідливі для волосся гаряча завивка, начісування й часте змочування водою. Від високої температури при гарячій завивці руйнується структура волоса і його механічні властивості, начіс сплутує волосся, утруднює догляд і за ним, а часте змочування водою сприяє затриманню пилу на волоссі, солей води, внаслідок чого воно втрачає еластичність, стає ламким. Погіршується живлення волосся в результаті переохолодження, коли в холодну пору року не носять головних уборів. Легкий головний убір влітку запобігає пересушуванню волосся.Нераціональне харчування, емоційні та розумові перевантаження, загальна перевтома призводять до передчасного посивіння і випадання волосся. Негативно позначаються на стані його інфекційні, хронічні захворювання, фізіологічна перебудова, зв’язана із статевим дозріванням, вагітністю, старінням, за цих умов волосся тьмяніє, погано лежить, починає випадати.Спеціального догляду потребують нігті. Здорові нігті – блискучі, гладкі, рожеві; хворі – тьмяні, жовтуваті або сірі, крихкі. Швидкість росту нігтів на руках – приблизно 1 мм на тиждень, на ногах вони ростуть у 3-4 рази повільніше. Стрижуть нігті на руках – раз у тиждень, роблячи напівкруглий край, і раз у 3–4 тижні на ногах, роблячи прямий зріз нігтя, щоб не сталося вростання в шкіру. Краще стригти нігті після купання, коли вони м’якші.Під час занять фізичними вправами шкіра дуже забруднюється. Тому після тренувань потрібно приймати теплий душ. Він не лише добре очищує шкіру, але й заспокоює нервову і серцево-судинну системи, посилює обмін речовин і прискорює відновні процеси. Після душа необхідно добре розтерти тіло і зробити легкий масаж основних м’язових груп.Спеціального догляду за шкірою рук потребують представники деяких видів спорту. У гімнастів, веслувальників, важкоатлетів часто на руках з’являються мозолі, які є фізіологічним пристосуванням тканин до тривалого тиску приладів. Зайвий шар мозолів рекомендується ліквідовувати за допомогою пемзи. До і після занять потрібно ретельно мити руки з милом. Після тренування бажано застосовувати для пом’якшення шкіри рук мазі.Щоденно потрібно мити ноги з милом, часто прати і міняти шкарпетки та взуття. Це особливо необхідно при підвищеній пітливості ніг, яка спричинює утворення потертостей, місцевих запальних процесів і мозолів.Основною метою роботи з молодшими дітьми є виховання і закріплення в них навичок догляду за шкірою, волоссям і нігтями, зокрема навичок умивання, купання, щоденного миття ніг перед сном, миття рук після вбиральні та перед їдою, зрізування нігтів, а також користування носовою хусточкою, дотримання правил поведінки при чханні й кашлі, поводження з бездомними тваринами, виховання потреби у додержуванні цих навичок.З учнями середніх класів у бесідах використовують більшу частину цього матеріалу. Підвищена увага приділяється попереджуванню небажаних, характерних саме для цього віку відхилень від правил гігієни шкіри, таких, як надмірне загоряння, невиправдане вживання косметики, модні зачіски, які шкодять волоссю. Потрібно звернути увагу на стан шкіри в період статевого дозрівання. на особливості догляду за жирною і сухою шкірою, роль раціонального харчування, фізкультури. У старших класах можна використати весь обсяг матеріалу, включаючи питання про можливості порушення стану шкіри ендокринної природи, випадки появи волосся, на обличчі в дівчат. У цих випадках бесіди проводять індивідуально. Пояснюються можливі відхилення в стані шкіри і радять звернутися до лікаряДогляд за ротовою порожниною. Хворі зуби є постійним сприятливим середовищем для збудників таких захворювань, як ангіна, ревматизм, поліартрит, гастрит, різні серцево-судинні захворювання.Їжа сучасної людини така, що її пережовування не пов’язане зі значним навантаженням на зуби (особливо це характерно для міських жителів). Проте інтенсивне жування сирих овочів і фруктів, не дуже розвареного м’яса, черствого хліба очищує зуби і масажує ясна, піднебіння. При цьому посилюється виділення слини, що нейтралізує багато шкідливих факторів. Крім того, така слина містить мало муцину (білкової речовини, що бере участь в утворюванні м’яких зубних відкладень). М’який зубний наліт утворюють харчові залишки, відмерлі клітини епітелію, слизової оболонки рота, різні бактерії. Сприятливі умови для утворення нальоту створюються вночі, коли припиняється процес самоочищення зубів.Невидалений м’який зубний наліт, насичений мінеральними солями, перетворюється в тверді зубні відкладення або зубні камені. Вони утворюються на зубах поблизу ясен. Колір їх – від світло-сірого до темно-коричневого. Зубний камінь може бути причиною запалення ясен, неприємного запаху з рота.Разом з кислотами, що утворюються при розкладі харчових залишків, мікроорганізми беруть участь у розвитку карієсу зубів (гниття зубів). При цій хворобі руйнуються тверді тканини зуба, і утворюється порожнина. У хворому зубі з’являються короткочасні болі на гаряче, холодне, солодке, солоне або якщо натиснути на уражену тканину. Карієс виникає там, де в емалі утворилися тріщини внаслідок необережного ставлення до зубів (швидка зміна гарячої їжі холодною, розгризання твердих предметів, куріння). Особливо шкідливо діє на емаль молочна кислота, що утворюється при бродінні вуглеводів. Доведено, що найбільше сприяють розвитку карієсу низькомолекулярні вуглеводи. Несприятливо діють липкі солодощі і борошняні вироби, особливо, коли їх вживають у проміжках між основними прийомами їжі.Природне очищення зубів недостатнє, тому їх треба чистити. Для цього є спеціальні засоби: зубні щітки, зубні пасти, порошки. Зубну щітку підбирають відповідно до розміру рота. Щоб нею було легко маніпулювати, довжина головки не повинна перевищувати 25-30 мм (для дітей 20-25), ширина – 10-12 мм (для дітей 8-10). Бажано, щоб ряди щетинок розміщувалися рідко – на відстані 2-2,5 мм, висота 10-12 мм. Традиційну (свинячу) щетину замінили капрон, нейлон та інші синтетичні матеріали.Щетина дитячих зубних щіток має бути м’якою, бо емаль у дітей недостатньо міцна, а слизова оболонка ясен дуже ніжна, її легко поранити. Зубна щітка – предмет особистого користування. Нову щітку рекомендується вимити теплою водою з милом, намилити і залишити на ніч. Уранці її слід прополоскати. Щоразу після використання щітку миють з милом і залишають у стакані щетиною догори. Відпрацьована щітка гірше очищає поверхню зубів, тому треба міняти її не рідше, як через 2–3 місяці. Крім того, в такій щітці може нагромаджуватися багато мікроорганізмів.Нині випускаються гігієнічні та лікувально-профілактичні пасти. Гігієнічні пасти добре очищають ротову порожнину від залишків їжі і м’якого нальоту. До складу лікувально-профілактичних паст, крім основних компонентів, входять різні біологічно активні речовини: солі, ферменти, екстракти лікарських рослин, вітаміни, мікроелементи.Починають чистити зуби рухами від ясен до краю зубів. При цьому одночасно відбувається масаж ясен і очищення проміжків між зубами. Чистять спочатку щічні поверхні великих кутніх зубів, поступово переходячи до передніх зубів. Треба зробити 5-8 парних рухів (тобто рухів угору-униз по осі зуба). Таку маніпуляцію роблять спочатку з одного боку щелеп, потім – з другого. Після цього чистять язикові та жувальні поверхні зубів. Жувальні поверхні чистять уздовж і впоперек. Особливо старанно треба чистити язикові поверхні зубів, бо на них відкладається найбільше зубного нальоту. Після цього рот ретельно полощуть. Уся ця процедура, разом з полосканням, займає 2,5-3 хвОчищення зубів добре впливає на слизову оболонку ясен, сприяє фізіологічному процесу «визрівання» емалі, при якому тканини зуба збагачуються фосфорно-кальцієвими солями, мікроелементами, що входять до складу лікувально-профілактичних паст. Масаж ясен поліпшує кровообіг і активізує обмінні процеси в них.Після кожного прийняття їжі рот полощуть теплою водою, щоб видалити залишки їжі.Проте слід пам’ятати, що для запобігання карієсу та інших захворювань зубів мало тільки додержувати гігієни порожнини рота. Необхідні заняття фізичною культурою і спортом, прогулянки на свіжому повітрі, раціональне харчування (зуби особливо чутливі до нестачі білків, вітамінів А, В1, В2, С, D, кальцію, фосфору, фтору), правильний режим праці й відпочинку та інші заходи, що сприяють зміцненню здоров’я. Гігієна органа зору. Більше як 80 % інформації про навколишній світ людина дістає за допомогою органа зору – ока. Зір необхідний майже в усіх видах діяльності. Значна роль його і для розвитку просторових уявлень, удосконалення рухових реакцій. Правильне функціонування органа зору особливо важливе для нормального розвитку дитини.Здатність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, що містяться на різних відстанях від нього, називається акомодацією. Акомодація – це тонкий нервово-м’язовий механізм. Від його нормального функціонування залежить зорова працездатність. Він може псуватися внаслідок перевантаження органа зору, деяких хвороб (хронічного тонзиліту, ревматизму, частих гострих респіраторних інфекцій), при зниженому кровопостачанні ока, недостатній тренованості, загальному ослабленні захисних сил організму. За умов незрілості акомодації або її ослаблення перевантаження зоровою роботою на близькій відстані призводить до надмірного напруження циліарного м’яза. Око швидко стомлюється. Очне яблуко видовжується, сітківка відсувається назад, і око може виконувати роботу на близькій відстані без напруження циліарного м’яза. Для цього сітківці достатньо переміститися лише на 1 мм. Проте внаслідок видовження очного яблука око стає короткозорим, тобто починає погано розрізняти віддалені предмети.Очне яблуко видовжується і при нормальній акомодації у разі великого непосильного навантаження. Короткозорість може перетворюватися на небезпечну хворобу: очне яблуко видовжується ще більше, тонкі внутрішні оболонки, судинна і сітківка занадто розтягуються, у них виникають хворобливі процеси. Певні зміни відбуваються і в склері: волокна змінюють форму і стають тонкими і вигнутими, порушується обмін речовин.Короткозорість може успадковуватись, особливо якщо обоє батьків страждають такими дефектами зору.Якщо в дитини з’явилася короткозорість, слід намагатися припинити або сповільнити її розвиток. Насамперед усувають фактори, що спричинюють короткозорість. Допомагають окуляри, що призначаються для постійного носіння. Вони відновлюють на сітківці чіткість зображень віддалених предметів і підвищують гостроту зору, як правило, до нормального. Виконують спеціальні вправи для ока, за допомогою яких тренують акомодаційний апарат. Деякі з них можна виконувати лише в присутності медпрацівника, деякі – удома, але після того, як навчить лікар.Для нормального функціонування ока необхідне добре освітлення приміщення, особливо робочого місця. Увечері, навіть при добрій загальній освітленості, користуються настільною лампою, яку ставлять спереду зліва. Бажано, щоб лампа була на гнучкій ніжці: тоді зручно регулювати її положення, залежно від росту й виду виконуваної роботи. Абажур захищає очі від яскравого світла, тому має бути непрозорим. Потужність лампочки 40-60 Вт. Поєднання природного і штучного світла для очей нешкідливе. Під час читання книжка повинна бути під кутом 45˚ до горизонтальної поверхні стола, на відстані від очей 30-35 см для середніх і старших школярів і 24-26 см – для молодших. Тривалість безперервного читання залежить від віку: у перших-третіх класах 10-15 хв, четвертих-сьомих 25-30 хв і 45 хв – для учнів восьмих-десятих класів. Обмежується також безперервна тривалість письма: не більше 5 хв для 6-7-річних, до 10 хв для 8-10-річних, 15 хв для 11–12-річних, 20 хв для 13–15-річних і 25-30 хв – для учнів 16-18 років. Тривалість перерв – не менше як 10 хв. Шкідливо читати лежачи, у транспорті.Наш побут неможливо уявити без телевізора. Однак неправильне користування ним може погано позначитися на здоров’ї, і насамперед, на функції зору. Встановлено, що після перегляду телепередач очі стомлюються швидше, ніж після іншої зорової роботи, особливо в дітей. Тому існують вікові норми тривалості перегляду телепередач. Дітям 3–4 років можна дивитися передачу, що триває тільки 15 хв Дошкільники можуть проводити біля екрана не більш ніж 30 хв у день, молодші школярі – не більше години в день і 2–3 рази на тиждень, середні – 1,5 год; старші – 2, але не щодня. Дорослій людині також не рекомендується дивитися телевізор більш як 2–3 год підряд. Короткозорим потрібно робити 10-хвилинні перерви після кожної години, проведеної біля телевізора.Оптимальна відстань між екраном і оком – не менше 2 м, якщо розмір екрана по діагоналі 35-47 см і 3-5 м при розмірі 50-61 см. Встановлюють телевізор на рівні очей людини, яка сидить, тобто на висоті 80-90 см від підлоги. Не рекомендується дивитися телевізор у повній темряві. Особливо це важливо, коли передача ведеться в кольоровому зображенні. Можна включити бокове джерело світла (настільну лампу, торшер з лампочкою 40-60 Вт). Удень передачі дивляться в незатемненій кімнаті. Не рекомендується дивитися передачі лежачи. Після перегляду телепередач, як і після будь-якої зорової роботи, очам потрібний відпочинок. Добре (хоча б ненадовго) вийти на свіже повітря, провітрити приміщення.Дітям, і дорослим слід завжди пам’ятати про можливості пошкодження ока і бути обережними. Діти не повинні гратися гострими, колючими та ріжучими предметами, а також предметами, що можуть вибухнути або легко спалахнути, їдкі хімічні речовини потрібно зберігати в недоступних для дітей місцях. Стріляти з духової зброї й луку дозволяється тільки в спеціальних тирах або безлюдних місцях під контролем дорослих. Якщо ж нещастя вже трапилось й око пошкоджено, потрібно як можна швидше звернутися до лікаря-окуліста або до будь-якої медичної установи. Однак, ще до прибуття лікаря потерпілому слід подати першу допомогу. Якщо очі пошкоджені хімічними речовинами, їх відразу промивають протягом 10-15 хв слабким струменем проточної води, широко розкриваючи повіки. У разі пошкодження яскравим світлом, коли виникають відчуття осліплення, болю в очах, потерпілого поміщають у темну кімнату, роблять примочки з води або 2-процентного розчину питної соди. Коли в око потрапляє дрібний сторонній предмет, треба спробувати видалити його або за допомогою ватки, намотаної на сірник і змоченої в кип’яченій воді, або за допомогою чистої носової хусточки, або промити око водою. У разі пошкодження ока твердими предметами накладають чисту легку пов’язку, так щоб вона не перешкоджала відтіканню слізної рідини, і терміново направляють до окуліста, обережно, без поштовхів і тряски, транспортуючи хворого.Гігієна органа слуху. Орган слуху – вухо – також один з найважливіших органів чуттів, за допомогою якого людина сприймає все багатство звуків навколишнього світу, оволодіває мовою. Втрата або зниження слуху (глухота, приглухуватість) різко обмежує можливості людини у її сприйманні навколишнього світу, знижує потенціал психічного розвитку. Наприклад, діти, які народилися глухими, не можуть оволодіти мовою, хоч мовний апарат у них не порушений. Доросла людина, коли повністю глухне, втрачає більше як 10% зовнішньої інформації. Діти, у яких порушена слухова функція, постійно відчувають труднощі в навчанні, нерідко потребують переведення в спецшколи, і надалі їхні життєві успіхи різко обмежуються.Нормальне функціонування органа слуху визначається нормальним станом усіх його анатомо-фізіологічних складових частин, що забезпечують вільне проникнення звуків до нервових приймачів внутрішнього вуха і передавання збудження до мозку.Орган слуху потребує такого самого бережного ставлення, як і око.По-перше, – це профілактика пошкоджень самого органа слуху, які можуть знизити його чутливість, а по-друге, – профілактика порушень нормального стану ЦНС, що виникають внаслідок перевантаження слуховими подразненнями. Пошкодження органа слуху досить різноманітні. Вони можуть виникати внаслідок інфекції, дегенеративних змін, механічного пошкодження. Інфекція спричинює гостре або хронічне запалення зовнішнього чи середнього вуха. Їй сприяють загальне ослаблення організму, переохолодження, зокрема самого слухового проходу (наприклад, потрапляння холодної води), а також інфекція, що поширюється від носоглотки (під час ангіни, ГРЗ, грипу). Отже, профілактика цих захворювань (наприклад, загартовування) є одночасно і профілактикою захворювань вуха.Запалення вуха може виникнути і від того, що в ньому оселяються деякі мікроорганізми (наприклад, мікроскопічні гриби). Дегенеративні зміни полягають у перероджуванні тканин вуха. Часто вони пов’язані з руйнуванням кровоносних судин вуха, що виникає внаслідок зловживання алкоголем, курінням. При ураженні внутрішньої частини вуха страждають нервові клітини, які сприймають звукове подразнення. Причини – інфекції, дія токсичних речовин, наприклад, деяких антибіотиків, алкоголю. Механічні пошкодження також дуже різноманітні: потрапляння сторонніх предметів (ґудзиків, горошин, намистин) у зовнішній слуховий прохід. При цьому може прорватися барабанна перетинка. Іноді такі пошкодження спостерігаються під час прочищування слухового проходу від вушної сірки сірником, олівцем, шпилькою тощо. Причиною пошкодження вуха в цьому разі може бути не сама травма, а рубець, що виникає при її загоюванні і закриває порожнину вуха. Якщо у вухах скупчилася сірка, слід звернутися до лікаря, який прочистить слуховий прохід, бо сірчана пробка, розбухаючи від вологи, може призвести до зниження слуху.Особливим фактором пошкодження органа слуху є сам звук. Цей подразник, для сприймання якого і призначене вухо, може бути його найнебезпечнішим ворогом. Людське вухо сприймає звуки в діапазоні частот від 16 Гц (низькі звуки) до 20000 Гц (високі звуки). Найчутливіше вухо до частот 1000-4000 Гц. Людська мова звучить на частотах 150-2500 Гц, проте сприймаються, хоч і неясно, і наднизькі інфразвуки (нижче від 16 Гц) і надвисокі (вище від 20 000 Гц).Подразнююча сила звуку на вухо залежить від багатьох причин. Так, більше подразнюють орган слуху високі та переривчасті звуки. Особливо діють «нечутні» інфра- та ультразвуки: при тривалій дії вони можуть спричинити тривожний стан, погіршити самопочуття.Сила звуку, що його сприймає людське вухо, вимірюється в децибелах (дБ). Сила звуку, що спричинює больове відчуття, – 130 дБ. Звуки до 30 дБ не заважають нормальній діяльності організму. Якщо рівень звуку вище, ніж 40 дБ, послаблюється увага, погіршуються сприймання інформації, логічне мислення, пам’ять, при 35-65 дБ – знижується швидкість рефлекторних реакцій. Отже, шум знижує розумову і фізичну працездатність, сприяє травматизму. Він порушує таку важливу функцію організму, як сон, скорочується його тривалість, глибина.Шум у 65-90 дБ призводить до змін у діяльності органів кровообігу, травлення, внутрішньої секреції. При рівні звуку 80-90 дБ порушуються обмінні процеси в рецепторних клітинах завитки, може з’явитися навіть приглухуватість. Шум у 150 дБА може спричинити смертельну баротравму. Він виникає під реактивним літаком, що низько летить, поблизу місця запуску ракети, під час вибухів (для захисту потрібні спеціальні шумозахисні шлеми, костюми).Шкідливо діє на нервову систему і весь організм ритмічна танцювальна музика, підсилена сучасною апаратурою. Учені з’ясували, що коли оглушливі звуки такої музики звучать поблизу піддослідної тварини, в неї не тільки з’являються судороги, але вона може померти від звукового шоку. У науковій літературі в зв’язку з подібними впливами звуку є такі поняття як «звуковий стрес», «звуковий наркоз». Ще не відомі точні деталі механізму цих впливів, але безумовно, що в дії понадгучної музики на людину є щось подібне до дії наркотиків. Вона впливає на підсвідомість, примушуючи слухача робити конвульсивні рухи, неконтрольовані свідомістю вчинки.Бадьора, помірної гучності та тривалості музика має стимулюючий вплив. У періоди відпочинку бажане звучання музики, але спокійної, неголосної, або ж рухливої, бадьорої, якщо вона супроводжує фізкультпаузу.“Педикульоз: лікування та профілактика” Чим небезпечний педикульоз?На тілі людини паразитують три види вошей: головні, платтяні та лобкові. Платтяні та головні воші є переносниками висипного тифу, волинської гарячки і зворотного тифу. Оскільки платтяні та лобкові воші зараз зустрічаються дуже рідко, а кількість головного педикульозу, навпаки, зростає, то мова піде саме про нього. Воші протягом свого життя, перебуваючи на тілі людини і живлячись її кров'ю, у своєму розвитку проходять три стадії: яйце (тобто гнида), личинка і статевозріла воша. Яйце має довгасту форму, жовтувато-білого кольору, міцно склеєне з волоссям за рахунок речовини, що виділяє самка. Головна воша найчастіше живе у волосяній частині голови, в основному на скронях, потилиці, тімені. Тривалість життя дорослої особини 27-38 діб. Самка відкладає на волоссі до 4 яєць на день, а за життя, відповідно, - до 160 штук. Живиться воша кров'ю. Поза тілом людини головна воша живе 24 години, платтяна - 7-10 діб. Розповсюджуються паразити, переповзаючи з однієї людини на іншу під час безпосереднього контакту (за хвилину вони долають 20 см). А також при користуванні спільними речами: одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся. Збереженню проблеми із завошивленням сприяють скупченість населення, недотримання правил особистої гігієни, значні міграційні процеси. Останнім часом почастішали випадки виявлення педикульозу в дітей, які живуть у нормальних умовах, дотримуються правил особистої гігієни. Це, певною мірою, пояснюється біологічними особливостями вошей.Що ж треба робити, якщо виявили педикульоз? Перш за все, кожні 7-10 днів ретельно оглядайте волосся на наявність педикульозу. В разі його виявлення, треба провести відповідну обробку голови, тобто дезинсекцію. Для цього зараз є широкий асортимент препаратів: Педикулін, Педицид, Ніттифор, Нітилон, Локодин, Лонцид, 20% водно-мильна суспензія бензилбензоату, 10% водно-мильно-гасова емульсія, 0,15% водна емульсія карбофосу. Нанесіть на волосся один із вищевказаних препаратів, зав'яжіть голову поліетиленовою хусткою і рушником, витримайте відповідний час згідно з інструкцією. Після цього промийте волосся проточною водою з милом або шампунем і нанесіть теплий 5-10% столовий оцет, зав'яжіть голову поліетиленовою хусткою і рушником, витримайте ще 30 хвилин, прополощіть у проточній воді, після чого вичешіть густим гребінцем загиблих вошей та гниди. Це надзвичайно кропіткий, але важливий процес. Треба пам'ятати, що, проводячи боротьбу з педикульозом, здійснюється профілактика висипного тифу. Який зв'язок між вошами і висипним тифом, запитаєте ви. Як відомо, щоб виникло інфекційне захворювання, необхідна взаємодія трьох складових: джерела інфекції, факторів її передачі та сприятливого організму. На превеликий жаль, усі ці чинники сьогодні спостерігаються в нашому суспільстві. Джерело інфекції - це люди, які колись давно перехворіли на висипний тиф, а зараз періодично хворіють на його рецидивну форму - хворобу Бриля. Тому вони містять у своїй крові збудник висипного тифу - рикетсії Провачека. Воші живляться кров'ю і саме під час укусів можуть передавати збудників захворювання здоровим людям. Як свідчать дані Львівського науково-дослідного інституту епідеміології, 96% дітей не мають імунітету до висипного тифу. Все це створює реальну загрозу виникнення та розповсюдження висипного тифу на Україні. Отже, проводячи боротьбу з педикульозом, ми проводимо профілактику виникнення висипного тифу.Проблема педикульозу в інших країнах світу Лондонська Школа Гігієни розпочала роботу над дослідницьким проектом, який передбачає вивчення механізму формування стійкості вошей голови до сучасних методів лікування.   Вчені вважають, що однією з причин такого несприйняття вошей можуть бути слабкі концентрації хімічних сполук, які використовують у розчинах для лікування педикульозу. На думку медичного ентомолога Нейджела Хілла, бажаного результату можна досягти тільки тоді, якщо цього захочуть усі батьки. А необхідний засіб буде знайдено хіба що через три роки Вони харчуються людською кров'ю. Про це довелося дізнатися і 9-річній Кірстен С. із Касселя, у якої після повернення з наметового табору стала сильно свербіти голова. Дитячий лікар нарешті знайшов причину - головні воші. "Воші зустрічаються набагато частіше, ніж багато хто вважає", - говорить Маркус Шиммельпфенніг, керівник відділу гігієни в управлінні охорони здоров'я в Касселі. Що стосується інших країн? Так, точних даних по педикульозу в Німеччині немає. Однак у минулому році кассельске управління охорони здоров'я обстежувало дітей зі всіх шкіл міста. У результаті виявилося, що в кожній школі були виявлені випадки педикульозу. Судячи по всьому, аналогічні результати і в інших містах. За даним берлінського інституту ім. Роберта Коха, комахи по декілька разів на день проколюють шкіру своїм хоботком. При цьому в рану попадає секрет їх слинних залоз, який викликає безперервний зуд. Комахи відкладають свої яйця, гнид, у волосся голови переважно за вухами, а також на потилиці. "Гниди прикріпляються таким чином, що їх не видалиш при звичайному митті голови", - говорить Шиммельпфенніг. Педикульоз не має нічого спільного із відсутністю гігієни. "Воші однаково нападають на бідних і багатих", - говорить Шиммельпфенніг. Потрібно додати, що комахи віддають перевагу людям, які часто миють волосся і у яких шкіра на голові, відповідно, чиста. Так вошам легше смоктати кров. Протягом свого життя, що триває від трьох до чотирьох тижнів, самиці воші відкладають по 200 яєць. "Але при відсутності їжі протягом 48 годин воша вмирає від голоду", - додає Маркус Шиммельпфенніг. "Воша не може літати або стрибати, а тільки повзати", - підкреслює Шиммельпфенніг. Переважно діти, хворі на педикульоз, заражаються тоді, коли вони притуляються один до одного головами. Крім того, передача комах відбувається через висячі рядом головні убори, подушки, ковдри, гребені, щітки для волосся або м'які іграшки. Коли діти міняються шапками або куртками або просто вішають їх поруч в дитячому саду, воші легко переходять від одного господаря до іншого. Школи і дитячі сади повинні повідомляти про появу вошей в управління охорони здоров'я. Діти можуть повернутися в колектив тільки у разі повного позбавлення від цих комах.   10 найшкідливіших продуктів харчування1. Жувальні цукерки, пастила, «мейбони», «чупа-чупси». Мало того, що цукор псує зубну емаль, хімічні добавки і фарбники, які містяться в подібних продуктах у величезних кількостях, завдають удару по всьому організму.2. Чіпси, як кукурудзяні, так і картопляні, - дуже шкідливі для організму. Чіпси - це ніщо інше, як суміш вуглеводів і жиру, в оболонці фарбників і замінників смаку. Нічого хорошого не принесе поїдання картоплі-фрі.3. Солодкі газовані напої - коктейль з цукру, хімії і газів прискорює розподіл по організму токсинів. Кока-кола, наприклад, чудовий засіб від вапняного накипу і іржі. Газовані солодкі напої шкідливі і високою концентрацією цукру - в еквіваленті чотири-п'ять чайних ложок, розбавлених в стакані води. Тому, угамувавши спрагу такою газованою водою, ви вже через п'ять хвилин знову захочете пити.4. Шоколадні батончики. Хоча в чистому виді какао вельми корисне, в шоколадних плитках, які поступають до нас у продаж чисте какао міститься в мінімальних кількостях. Корисний плід хімічними добавками, генетично модифікованими продуктами, фарбниками і ароматизаторами.5. Сосиски і ковбаси. М'ясні делікатеси містять так звані приховані жири (свиняча шкірка, сало, нутряний жир), все це вуалюється ароматизаторами і замінниками смаків. Багато виробників м'ясних виробів використовують трансгени. Так сосиски, сардельки, ковбаси на 80 % (!) складаються з трансгенної сої. Деякі замінники смаку і зовсім визнані канцерогенними.6. Жирне м'ясо сприяє утворенню бляшок холестеринів на судинах, що прискорює старіння організму, веде до виникнення серцево-судинних захворювань.7. Майонез містить величезну кількість жирів і вуглеводів, а також фарбників, підсолоджувачів, замінників. До шкідливих продуктів належить не тільки майонез, але і кетчуп, різні соуси і заправки, в широкому асортименті представлені на прилавках наших магазинів. Вся річ у тому, що саме в цих продуктах натуральних компонентів менше всього. А можливі наслідки споживання "смачної хімії" навіть не досліджені до кінця.8. Локшина швидкого приготування представляється нам сьогоденням дивом. Смачна, поживна, а головне - не вимагає часу. Але над "дивом" свого часу довго попрацювали хіміки, нічого не залишивши з натуральної муки.9. Сіль знижує тиск, порушує соле-кисловий баланс в організмі, сприяє скупченню токсинів. І хоча повністю відмовлятися від солі медики не рекомендують, скоротити кількість соленостів в своєму раціоні все-таки варто.10. Алкоголь навіть в мінімальних кількостях заважає засвоєнню вітамінів. Окрім цього - завдає удару по системі травлення. А ще, спиртомісткі продукти - рекордсмени по кількості калорій. Так, в прославленому коктейлі Long Island Tea міститься близько 900 кілокалорій - майже половина денної норми здорової людини.     Як ти обираєш продукти На що звертаєш увагу Зазвичай, перевіряєш термін придатності і зважаєш на ціну А ти часто читаєш їх склад Цікавишся, з якої країни вони імпортуються. Ще 15 років тому ми знали, що згущене молоко робиться з цукру і молока, що оселедець маринується в солі, олії та оцті, що сік не що інше, як фруктовий сік, шоколад виготовлений з какао, а морозиво таки вершкове. Сьогодні ж у складі всіх цих продуктів з десяток компонентів, більшість з яких мають назви, схожі на ті складні сполуки, що ми вивчали на уроках хімії. Так, фраза «ідентичний натуральному» та кількість Е з незрозумілими трьохзначними кодами вже нікого не вражають. Консерванти, антиоксиданти, стабілізатори, ароматизатори, барвники, підсилювачі смаку...Направду, склад майже усіх продуктів сьогодні хімічний. І кожен з таких складників по-своєму впливає на наш організм. Деякі вважають нешкідливими, інші недосліджені, але більшість з них досить небезпечні і наносять нашому здоров’ю невиправну шкоду. І це стосується не лише кишково-шлункового тракту, який найперший страждає від неякісних продуктів. Харчові добавки пливають на діяльність усіх без винятку органів і часто призводять до патологій та хронічних захворювань, про причини яких ми навіть не підозрюємо, бо не в силах звинуватити улюблені фаст-фуди, чіпси, газовані напої, копченості, солодощі...Однак, так влаштоване наше життя, що не їсти ми не можемо, проте переглянути свій раціон — в наших силах. А посилатися на приказку «селянин козу за книгою годував і та здохла...» зможеш лише за умови, що тобі байдуже, чи будуть здорові твої діти та внуки, і чи ти сама через рік-другий не страждатимеш від ожиріння та багатьох інших захворювань, сидітимеш на піґулках, продовжуючи їсти напівотруйні продукти. Отож, дізнавайся правду про складники харчів і роби виб Канцерогенні продуктиНаукові дослідження виявили, що підвищена смертність від раку шлунку, саме у людей, що живуть у районах з високим рівнем нітратів і нітритів у питній воді. Як це не дивно, але нітрит натрію Е 250 та Е 251 — один із технологічно обов’язкових компонентів при виготовленні ковбасної продукції.Нітрозосполуки утворюються при виробництві рибного борошна та кулінарній обробці їжі коптінні, смаженні, солінні. Ковбасні вироби відрізняються яскравим, інколи неприроднім кольором. Вони обов’язково містять нітрит натрію як консервант, який затримує розвиток мікроорганізмів, і як фарбник. Деякі виробники одночасно з нітритом натрію додають у ковбаси аскорбінову кислоту, яка ефективно знижує дію нітритів. Однак перевищення гранично допустимої концентрації нітритів становить 70 і більше разів. Також нітрити і нітрати потрапляють до організму у вигляді харчових домішок. Загалом, 10-20% нітритів надходять в організм людини з м’ясними продуктами, інші — з овочами. Отож, перш ніж купувати ковбасу, балик, копчену рибу, чорнослив чи овочі та фрукти не по сезону, задумайся, як від цього можеш постраждати ти та твої близькі.      Заморожено,отже, натурально!Як виявляється, нічого шкідливого у заморожених продуктах немає, а навіть, навпаки, одна користь. Це стосується, насамперед, овочів, фруктів, ягід, грибів та морепродуктів. Оскільки сам процес заморожування дозволяє довго зберігати продукти свіжими, то консерванти виявляються просто зайвими! Для заморозки завжди відбирають найсвіжіші непошкоджені плоди та продукти, і після теплової обробки заморожують двома способами або звичайним холодним повітрям при -40°С, або шоковим способом при -60°С. Такі заморожені продукти швидко готуються та зберігають свої смакові якості. Головне правило при виборі таких продуктів — звертати увагу на їхню розсипчастість. Адже дуже часто при неправильному транспортуванні заморожені продукти розморожуються, а повторне заморожування шкідливе. Харчові добавки пливають на діяльність усіх без винятку органів і часто призводять до патологій та хронічних захворювань.Що ж стосується заморожених напівфабрикатів (піца, млинці, котлети, вареники, пельмені тощо), то тут слід бути обережною, особливо з тими продуктами, що містять м’ясну начинку. Адже зрозуміло, що пельмені за 15 гривень ніколи не міститимуть справжнього м’яса, так само як і млинці за 8 гривень. Тож, звертай увагу на виробника, упаковку і склад напівфабрикатів.                Сирок чи бомба уповільненої дії Здавалося б, ну що може бути у смачному сирку із шоколадом та згущенкою, окрім молока, цукру та какао а от що:-  рослинні жири — дешеві пальмова та кокосова олія, що заміняють справжнє молоко. Окрім простого обману (заміни звичайного молока рослинними   жирами), ці олії ще й не найкорисніші, адже після теплових обробок в них виробляються важкі метали, які спричиняють онкозахворювання;- емульгатор Е 322 — зазвичай його вважають нешкідливим та навіть корисним для роботи мозку. Однак, деякі джерела говорять про його негативний вплив на печінку та нирки, а також він викликає захворювання кишково-шлункового тракту;- емульгатор Е 476. Він допомагає шоколаду не втрачати форму і зв’язує важкопоєднувані речовини, наприклад, воду та олію, а в людському організмі призводить до збільшення печінки та нирок. Його добову норму можна легко перевищити, з’ївши лише плитку шоколаду. В Європі та Російській Федерації він офіційно заборонений, в Україні його використовує більшість провідних виробників солодощів; -барвник Е 160б — екстракт аннато, який отримують із  насіння  орлеанового дерева сильний алерген                                                                 - стабілізатор Е 1442 — генно- модифікований кукурудзяний крохмаль. Він має здатність сильно розбухати й утримувати форму при різких змінах температури. Його дія на людський організм не вивчена, хіміки не можуть сказати, як він розщеплюється і чи розщеплюється взагалі.                 Ну що, по сосисці ?Безперечно, в ковбасах та сосисках є м’ясо, але, якщо говорити точніше, лише його відходи кістки, шкірки, субпродукти, та й частка їх складає всього від 7 до 15%. Інше — мука, крохмаль і смакові добавки. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Інститутом екогігієни і токсикології імені Л. Медведя. Барвники, консерванти, стабілізатори й усім добре відомий глютамат натрію — ось істинний склад м’ясопродуктів               МолокоБлизько 90% кисломолочних продуктів, вироблених в Україні, є небезпечними для здоров`я. Кількість консервантів у них перевищує безпечну для людини норму. Такий висновок зробив Держспоживстандарт після перевірок, проведених у всіх регіонах України. Зокрема, бензолова кислота спричиняє алергію та рак. Окрім того, в кисломолочних продуктах містяться штучні фарбники, консерванти, сорбінова кислота.    Солодка, газована, небезпечнаСолодкі газовані напої — це синтетичні продукти. Солодка вода містить ароматизатори, барвники, консерванти, які шкідливі для здоров’я, особливо у ранньому віці. Їх вживання призводить до порушення дитячої психіки. Також, кольорові шипучки провокують ангіни, через завищений вміст двоокису вуглецю, та підвищують рівень кислотності. Часте вживання солодких газованих напоїв призводить до гастритів та виразок шлунка, від них страждають зуби — унаслідок розпаду СО2 пошкоджується емаль. Це досить відчутно, коли п’єш таку солодку воду, часто зводить зуби. Вже неодноразово було доведено, що такою водою краще мити чайники та знищувати шкідників на городі, ніж втамовувати спрагу.Зовсім вберегтися від шкідливих речовин у продуктах не можливо, бо їх занадто багато, проте обмежити їх вплив можна-   ретельно читай склад на упаковках продуктів; -     виключи зі свого раціону найшкідливіше майонез, кетчуп, заправи, чіпси, сухарики, льодяники, солодкі газовані напої... Адже соуси можна готувати вдома з натуральних продуктів, чіпси робити фруктові, а замість шипучок згадай про смачний і поживний компот;-   остаточно відмовся від ковбас і копченостей;-    купуй овочі та фрукти по сезону і краще на ринках, ніж у супермаркетах;-    зважай на термін придатності молочних продуктів. Так, кефір та йогурт без консервантів зберігається не більше 14 діб, домашній сир — від  4 до 10 діб, морозиво не більше місяця;-    серед солодощів обирай сухе печиво без фруктових добавок, шоколад без наповнювачів і той, де вміст какао не менше 45%;-    зважай на виробника продуктів і не кидайся на дешевизну.Профілактика захворювання на ВІЛ/СНІДЩо таке цей ВІЛ?Збудник ВІЛ-інфекції відноситься до групи повільних (ленті-) вірусів і входить до підгрупи ретровірусів. Генетична програма вірусу закодована в його РИК. Щоб клітина зрозуміла команду вірусу, в його складі є спеціальний фермент - зворотна транскриптаза, за допомогою якої інформація з вірусної РНК переходить на клітинну ДНК і керує нею. Наслідком дії цього механізму є побудова компонентів вірусу, які накопичуються переважно в клітинах крові, нервової системи та інших. Кількість вірусу в крові має спеціальний термін - вірусне навантаження, воно визначає стан хвороби. З ростом рівня вірусного навантаження не спрацьовує контроль з боку імунної системи, що призводить до розвитку симптомів хвороби.Шляхи інфікування.ВІЛ-інфікована людина - це носій вірусу, здатний заражати здорову особу. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров'ю, спермою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.Вірус передається:• при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою, коли через слизову оболонку статевих органів (піхви, члена), прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм статевого партнера;• через кров, насамперед через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин, а також забруднений кров'ю, нестерильний медичний інструмент;• дитині від ВІЛ-інфікованої матері - інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.Підступність ВІЛ-інфекції у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших -насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці. Період безсимптомного носійства може тривати 8 - 10 і більше років, після чого розвивається СНІД.Збудник СНІДу найчастіше вражає:• ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін'єкційним шляхом;• сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту - презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров. Дещо менш ризикованим є оральний секс, хоча віруси зі сперми можуть проникати в організм і через поранену оболонку ротової порожнини.Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому акті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров'я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8 - 12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.СНІД не передається:Хоча ВІЛ вражає весь організм, до цього часу не доведена можливість інфікування через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Хвороба не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи , тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування - лазні, сауни, басейну, туалету. СШДом не можна заразитись в громадському транспорті.Передача ВІЛ через укуси комарів чи інших комах не доведена, бо коли комар жалить людину, він впорскує свою слину, де вірусу практично немає. В організмі комахи вірус розмножуватись не здатний.Визначити інфекцію можна:У відповідь на проникнення вірусу, в організмі людини через 1-3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на СНІД проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно.Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові. Якщо в порції крові виявлено хоча б один з цих збудників, вона знищується.Вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.В лабораторіях діагностики СНІДу обласних (міських) центрів профілактики СНІДу та санепідстанцій обстежують контингенти людей, що відносяться до груп ризику: це особи, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, ведуть безладні статеві стосунки або мають статеві контакти з ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД.Всі відомості стосовно ВІЛ-інфікованої особи є конфіденційнимиНевідкладна медична допомога ВІЛ-інфікованим і хворим на СШД надається в усіх лікувально-профілактичних закладах України.Планова медична допомога надається у спеціалізованих відділеннях (палатах) інфекційних лікарень, центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, наркологічних диспансерів (лікарень) та протитуберкульозних лікарнях (для лікування ВІЛ-інфікованих з активними формами туберкульозу).Диспансерний нагляд за хворими на ВІЛ-інфекцію/СНІД здійснюється диспансерними відділеннями центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом або кабінетами інфекційних захворювань поліклінік за місцем проживання.Перебіг хворобиПерші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5-3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне пспітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція), у деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи.Хвороба тягнеться кілька років, людина виснажується і гине.Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Висока вартістьтаких препаратів поки що робить їх малодоступними більшості інфікованих людей. Найкращим і найдешевшим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості.Головним інструментом профілактики є всебічні знання про хворобу, шляхи інфікування та чинники, що сприяють цьому. Таким чином, зв'являється можливість захистити себе, зменшити шкоду від ВІЛ та наркотику для особистості та суспільства.Чи можна вберегти себе від СНІДу?На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв'язку з цим, необхідно:• приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців;• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. Купуючи презервативи, слід звертати увагу на строки їхньої реалізації та наявність спеціальної змазки, що засвідчує напис в анотації - проти інфекційних хвороб (іnfections diseases prevention) чи АНТИСНІД. Рекомендується вживати латексні презервативи;• сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30 - 50 % осіб, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ отож, вірогідність інфікування надзвичайно висока;• пам'ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;• не застосовувати вже використані, брудні шприци та голки при введенні наркотиків. Для кожної ін'єкції слід використовувати одноразовий стерильний шприц та голку, а якщо це неможливо, то кип'ятити шприци багаторазового вживання чи промивати їх дезрозчином;• важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.              

Профілактика грипу

Грип — це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті. Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги. Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу. Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом — коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого. Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, 7 днів. Симптоми, що вимагають лікування вдома При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома — щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них. Такими симптомами є: - підвищена температура тіла; - біль у горлі; - кашель; - нежить; - біль у м'язах. З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря — його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання. Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів. Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя. Викликайте "швидку" чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми: - сильна блідість або посиніння обличчя; - затруднення дихання; - висока температура тіла, що довго не знижується; - багаторазове блювання та випорожнення; - порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість; - болі у грудній клітці; - домішки крові у мокроті; - падіння артеріального тиску. Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів — небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого. Інфекційний контроль: прості речі рятують життя Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей. Навіть якщо ознак хвороби немає: - Уникати скупчень людей — аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів. Особливо актуально під час сезону грипу та епідемій. - Користуватися одноразовими масками при необхідності — щоб захистити себе чи оточуючих від зараження. Так маскою повинна користуватися людина, яка доглядає за інфекційним хворим чи просто спілкується з ним. Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками. Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам'ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться. Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню і довго залишаються ефективними. Економити чи лінитися вчасно замінити маску немає сенсу — волога маска не діє. Використані маски ні в якому разі не можна розкладати по кишенях чи сумках — їх потрібно одразу викидати у смітник. - Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання — як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж годин після перебування у приміщенні хворої людини. - Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми — для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням. - Мати чисті руки — інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками. Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей. Тому необхідно часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту. - Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками — як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження. Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції. У таких умовах в якості одноразових серветок можна використовувати туалетний папір. Якщо з'явилися ознаки хвороби, додаються ще кілька нескладних заходів: - Залишатися вдома при перших ознаках хвороби — не йти на роботу або, якщо захворіла дитина, не вести її до школи чи дитячого садочка, щоб не провокувати погіршення стану хворого і не наражати оточуючих на небезпеку, яка може виявитися смертельною для деяких з них. - Не бігати до лікаря з найменшого приводу — у випадку грипоподібної хвороби Ви ризикуєте спровокувати погіршення власного стану і створити небезпеку зараження для інших людей, що може мати смертельні наслідки для деяких з них. Більше того: лікарня чи поліклініка під час грипозного сезону є місцем високої вірогідності заразитися. Якщо вас непокоїть стан вашого здоров'я — обов'язково звертайтеся до лікаря, але викликайте його додому. - Ізолювати хвору людину — виділити їй окрему кімнату і посуд, визначити одну людину, яка доглядатиме за нею, і по можливості триматися на відстані 2 метри від хворої людини. - Прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання — аби запобігти розпорошенню інфікованих краплин слизу, які є основним джерелом зараження. Бажано робити це за допомогою одноразових серветок, які після використання одразу викидати у смітник. Якщо Ви прикрили рот руками, їх необхідно одразу вимити з милом чи обробити дезінфікуючим гелем, інакше усі ваші наступні дотики становитимуть небезпеку для інших. Дотримання цих елементарних правил суттєво підвищує Ваші шанси уникнути небезпечного захворювання і здатне зберегти життя Вам і людям, що знаходяться поруч з Вами. Вакцинація: найефективніший засіб захисту Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною. Найкращий час для проведення вакцинації — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж всього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу. Жінки, які годують груддю, можуть бути вакциновані. Крім того, будь-яке грипоподібне захворювання не є підставою для припинення грудного вигодовування. Особливо важливою вакцинація є для представників груп ризику, оскільки вона значно збільшує шанси цих людей відвернути смертельні наслідки хвороби. Групи ризику Усі засоби профілактики грипу мають особливе значення для людей, які належать до груп ризику. Для цих людей грип становить найбільшу небезпеку, а вчасна регулярна профілактика здатна врятувати життя. До груп ризику входять: - діти до 5 років (особливо — діти до 2 років); - вагітні жінки; - люди віком від 65 років; - люди з надмірною вагою; - хворі на діабет; - хворі на хронічні серцево-судинні захворювання; - хворі на хронічні захворювання легенів; - люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями; - люди, що перебувають на імуно-супресивній терапії. Для цих людей грип становить особливу загрозу, оскільки стан їхнього організму суттєво зменшує шанс одужати без ускладнень, а часто — вижити. Крім того, існують професійні групи ризику: - медичні працівники, - вчителі й вихователі, - продавці, - водії громадського транспорту, - усі, хто працює в багатолюдних місцях. У цих людей немає ніякої можливості уникнути перебування поряд із хворими людьми, тому для них особливе значення мають усі без винятку засоби інфекційного контролю і профілактики грипу. Що лікує грип Лікувати грип можна за допомогою: - Препаратів з доведеною активністю проти вірусу грипу — лише вони здатні вплинути на вірус грипу: припинити його розмноження в організмі. Вчасне використання противірусних препаратів за призначенням лікаря здатне скоротити період хвороби, полегшити її перебіг та запобігти розвитку ускладнень. - Препаратів, що пом'якшують симптоми, — вони не діють на вірус грипу, але полегшують стан хворого, пом'якшуючи симптоми — жар, нежить, біль у горлі, кашель, головний біль та біль у м'язах. За умови легкого перебігу хвороби симптоматичне лікування у домашніх умовах може виявитися достатнім для повного одужання. Однак зловживати цими препаратами і застосовувати їх без призначення лікаря не слід: передозування може завдати серйозної шкоди організму. Народні засоби для пом'якшення симптомів та загальної підтримки організму — наприклад, розтирання горілкою, споживання цибулі з часником чи ехінацеї — неефективні проти грипу самостійно, але можуть використовуватись як допоміжні. Втім, зловживати ними також не слід. Важливо враховувати, що тимчасове пом'якшення чи відчуття відсутності симптомів не є ознакою одужання хворого: необхідно продовжувати утримання від контактів зі здоровими людьми та лікування — аж до постійної відсутності симптомів. Дітям до 18 років та вагітним жінкам не рекомендовано вживати аспірин — подолати жар можна за допомогою парацетамолу. Під час грипу необхідно пити багато рідини. Їжа повинна бути легкою і нежирною, однак примушувати хворого їсти не потрібно. Що не лікує грип Важливо знати, що грип не лікується за допомогою: - Антибіотиків — вони не створюють жодної протидії вірусам, оскільки призначені виключно для боротьби з бактеріальними інфекціями. Вживання антибіотиків не за призначенням не лікує хворобу і лише ускладнить боротьбу з хворобами у майбутньому. Антибіотики можуть використовуватися тільки за призначенням лікаря для лікування таких ускладнень грипу, як пневмонія й бронхіт, тощо. - Гомеопатичних препаратів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу, тому в усьому світі вони не рекомендовані для лікування будь-яких небезпечних для життя інфекцій, в тому числі й грипу. Використання препаратів з недоведеною ефективністю в таких умовах вважається ознакою безвідповідального ставлення до життя хворих. - Імуностимуляторів, імуномодуляторів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу. Водночас їхня дія під час хвороби може за певних умов навіть виявитися шкідливою. - Народних засобів — лікування виключно народними засобами є неефективним і небезпечним, оскільки ніякі трав'яні відвари, чаї та настоянки на вірус грипу не діють. Однак народні засоби можуть згодитися для пом'якшення симптомів грипу — за умов грамотного використання без зловживань.

Профілактика інфекційних захворювань та харчових отруєнь

У літній період почастішали випадки виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь, пов'язаних з вживанням продуктів харчування та питної води, забруднених хвороботворними мікробами.Більшість групових інфекційних захворювань та отруєнь виникають після проведення масових святкувань - весіль, ювілеїв, випускних вечорів, проводів в армію тощо.Спеціалісти-епідеміологи стверджують, що основними причинами спалахів є залучення до приготування страв випадкових осіб, котрі не обізнані з елементарними правилами особистої гігієни, а також порушення технологій приготування їжі, зберігання харчових продуктів в антисанітарних умовах, без належного температурного режиму. Факторами передачі інфекції найчастіше стають готові страви, молоко і молочні продукти, кондитерські вироби, які готуються "із запасом", що призводить до накопичення у продуктах збудників інфекційних захворювань.          ПАМ'ЯТКА ДЛЯ НАСЕЛЕННЯЗ метою профілактики інфекційних захворювань та харчових отруєнь МОЗ рекомендує:НЕ вживати продуктів і напоїв при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності та з простроченими термінами споживання. Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлений термін.НЕ купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб. Купуючи будь-які харчові продукти у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продукції.НЕ вживати незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини. При харчуванні у непристосованих умовах (ліс, пляж тощо) виключати контакт продуктів з ґрунтом та піском.Не готувати продукти із запасом. Приготовлені страви бажано вживати відразу, а у випадку їх повторного споживання вони мають піддаватись вторинній термічній обробці. Зберігання виготовленої страви без холоду не повинно перевищувати 2 годин.НЕ брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують охолодженого зберігання).НЕ приготовляти багатокомпонентні страви, що вимагають високої термічної обробки (паштети, м'ясні салати тощо), в незабезпечених умовах. При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, а при споживанні дітьми - обдати окропом. НЕ використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо). Для пиття і приготування їжі використовувати воду тільки з централізованих джерел водопостачання або питну бутильовану. При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду і рук вода має бути профільтрована і проварена. Для пиття та приготування їжі необхідно мати з собою запас питної води.Перед приготуванням їжі та перед її вживанням завжди мити руки з милом. Обов'язково мити руки після відвідування туалетів. При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Дорослим необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб діти не споживали незнайомі ягоди та продукти.Для купання та відпочинку слід користуватися лише офіційно дозволеними пляжами. У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання необхідно терміново звернутись до найближчої лікувальної установи.Самолікування небезпечне!При груповому  відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу. При тяжкому стані хворого треба негайно викликати швидку медичну допомогу.Розбився термометр-дії Ртуть і речовини, які містять ртуть, мають досить високу токсичність і за сучасною класифікацією шкідливих речовин і сполук відносяться до першої групи токсичних речовин — надзвичайно токсичних.Ртуть — це метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах він легко рухливий і при ударі поділяється на дрібні кульки, в 13,5 раза важчі за воду. Температура плавлення становить +38,9°С. Випаровування ртуті збільшується з підвищенням температури.Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні, мають здатність нагромаджуватися у стінах і стелях будинків, можуть проникати в бетон на глибину до одного сантиметра. Потрапивши до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється там на все життя.Симптоми гострого отруєння виявляються через 8-24 години: з’являються загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом — біль у животі, розлад шлунка, хворіють ясна. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам’яті і головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви у верхніх дихальних шляхах, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунка. . Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищуються стомлюваність, слабкість, сонливість, з’являються головний біль, апатія і емоційна нестійкість, починає порушуватись мова, тремтять руки, повіки, а у важких випадках — ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а ураження нею протягом тривалого часу викликає навіть божевілля. При сильному отруєнні виникає токсичний шок, болі в животі, металевий присмак у роті, блювання з кров’ю та гостра ниркова недостатність, підвищена збудженість, порушення зору. При потраплянні ртуті в шлунок необхідно негайно промити його розчином активованого вугілля (20-30 грамів на склянку води).Варто знати, що ртуть знаходиться у лампах денного світла. Найчастіше проблеми з ртуттю виникають тоді, коли розбивається медичний термометр. Дуже небезпечно, коли це стається з дітьми. Вони, зазвичай, замітають ртуть у непомітне місце і не кажуть дорослим про цей випадок. А пари ртуті впродовж тривалого часу повільно отруюють усю родину.Як діяти, якщо у приміщенні розбито ртутний градусник?Виведіть з приміщення усіх людей, відкрийте усі вікна, захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою, негайно починайте збирати ртуть.Великі кульки треба збирати спринцівкою і відразу скидати їх у склянку з розчином перманганату калію (два грами на літр води), дрібніші кульки слід збирати щіткою на папір і теж висипати в скляну ємність. Банку треба щільно закрити кришкою. Для збирання крапельок ртуті застосовують також лейкопластир. Його прикладають до поверхні, забрудненої ртуттю. Прилиплі до пластиру крапельки ртуті відокремлюють від нього, промиваючи ацетоном або іншим органічним розчинником (ліпше віддати його спеціалістам на утилізацію).Ефективним є прибирання поверхні за допомогою вологого слабо проклеєного паперу. Цей спосіб найбільш придатний для невеликих площ, забруднених ртуттю. При такому способі слабо проклеєний газетний папір розмочують у воді, відтискають і в такому вигляді застосовують для промокання поверхні, забрудненої ртуттю. Крапельки ртуті пилоподібних розмірів (0,5-1 мм) добре прилипають до вологого паперу, і тоді їх разом з папером кладуть у банку з водою, яку щільно закривають.Вимийте забруднені місця (після очищення їх від ртуті) мильно-содовим розчином (400 г мила та 500 г кальцинованої соди на 10 -літрів води) або розчином перманганату калію (20 г на 10 літрів води). Почистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть. Якщо ртуті розлито більше, ніж її буває у градуснику: максимально ізолюйте забруднене приміщення, щільно зачиніть усі двері й негайно викличте фахівців МНС.Пам’ятайте, що при попаданні навіть невеликої кількості ртуті чи її сполук в організм людини, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою!

Грип — це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.

Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги.

Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.

Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом — коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого.

Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, 7 днів.

Симптоми, що вимагають лікування вдома

При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома — щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них.

Такими симптомами є:

- підвищена температура тіла;

- біль у горлі;

- кашель;

- нежить;

- біль у м'язах.

З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря — його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання.

Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.

Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації

Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя.

Викликайте "швидку" чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми:

- сильна блідість або посиніння обличчя;

- затруднення дихання;

- висока температура тіла, що довго не знижується;

- багаторазове блювання та випорожнення;

- порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;

- болі у грудній клітці;

- домішки крові у мокроті;

- падіння артеріального тиску.

Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів — небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого.

Інфекційний контроль: прості речі рятують життя

Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей.

Навіть якщо ознак хвороби немає:

- Уникати скупчень людей — аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів. Особливо актуально під час сезону грипу та епідемій.

- Користуватися одноразовими масками при необхідності — щоб захистити себе чи оточуючих від зараження. Так маскою повинна користуватися людина, яка доглядає за інфекційним хворим чи просто спілкується з ним. Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками. Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам'ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться. Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню і довго залишаються ефективними. Економити чи лінитися вчасно замінити маску немає сенсу — волога маска не діє. Використані маски ні в якому разі не можна розкладати по кишенях чи сумках — їх потрібно одразу викидати у смітник.

- Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання — як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж годин після перебування у приміщенні хворої людини.

- Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми — для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням.

- Мати чисті руки — інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками. Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей. Тому необхідно часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту.

- Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками — як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження. Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції. У таких умовах в якості одноразових серветок можна використовувати туалетний папір.

Якщо з'явилися ознаки хвороби, додаються ще кілька нескладних заходів:

- Залишатися вдома при перших ознаках хвороби — не йти на роботу або, якщо захворіла дитина, не вести її до школи чи дитячого садочка, щоб не провокувати погіршення стану хворого і не наражати оточуючих на небезпеку, яка може виявитися смертельною для деяких з них.

- Не бігати до лікаря з найменшого приводу — у випадку грипоподібної хвороби Ви ризикуєте спровокувати погіршення власного стану і створити небезпеку зараження для інших людей, що може мати смертельні наслідки для деяких з них. Більше того: лікарня чи поліклініка під час грипозного сезону є місцем високої вірогідності заразитися. Якщо вас непокоїть стан вашого здоров'я — обов'язково звертайтеся до лікаря, але викликайте його додому.

- Ізолювати хвору людину — виділити їй окрему кімнату і посуд, визначити одну людину, яка доглядатиме за нею, і по можливості триматися на відстані 2 метри від хворої людини.

- Прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання — аби запобігти розпорошенню інфікованих краплин слизу, які є основним джерелом зараження. Бажано робити це за допомогою одноразових серветок, які після використання одразу викидати у смітник. Якщо Ви прикрили рот руками, їх необхідно одразу вимити з милом чи обробити дезінфікуючим гелем, інакше усі ваші наступні дотики становитимуть небезпеку для інших.

Дотримання цих елементарних правил суттєво підвищує Ваші шанси уникнути небезпечного захворювання і здатне зберегти життя Вам і людям, що знаходяться поруч з Вами.

Вакцинація: найефективніший засіб захисту

Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.

Найкращий час для проведення вакцинації — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж всього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.

Жінки, які годують груддю, можуть бути вакциновані. Крім того, будь-яке грипоподібне захворювання не є підставою для припинення грудного вигодовування.

Особливо важливою вакцинація є для представників груп ризику, оскільки вона значно збільшує шанси цих людей відвернути смертельні наслідки хвороби.

Групи ризику

Усі засоби профілактики грипу мають особливе значення для людей, які належать до груп ризику. Для цих людей грип становить найбільшу небезпеку, а вчасна регулярна профілактика здатна врятувати життя.

До груп ризику входять:

- діти до 5 років (особливо — діти до 2 років);

- вагітні жінки;

- люди віком від 65 років;

- люди з надмірною вагою;

- хворі на діабет;

- хворі на хронічні серцево-судинні захворювання;

- хворі на хронічні захворювання легенів;

- люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями;

- люди, що перебувають на імуно-супресивній терапії.

Для цих людей грип становить особливу загрозу, оскільки стан їхнього організму суттєво зменшує шанс одужати без ускладнень, а часто — вижити.

Крім того, існують професійні групи ризику:

- медичні працівники,

- вчителі й вихователі,

- продавці,

- водії громадського транспорту,

- усі, хто працює в багатолюдних місцях.

У цих людей немає ніякої можливості уникнути перебування поряд із хворими людьми, тому для них особливе значення мають усі без винятку засоби інфекційного контролю і профілактики грипу.

Що лікує грип

Лікувати грип можна за допомогою:

- Препаратів з доведеною активністю проти вірусу грипу — лише вони здатні вплинути на вірус грипу: припинити його розмноження в організмі. Вчасне використання противірусних препаратів за призначенням лікаря здатне скоротити період хвороби, полегшити її перебіг та запобігти розвитку ускладнень.

- Препаратів, що пом'якшують симптоми, — вони не діють на вірус грипу, але полегшують стан хворого, пом'якшуючи симптоми — жар, нежить, біль у горлі, кашель, головний біль та біль у м'язах. За умови легкого перебігу хвороби симптоматичне лікування у домашніх умовах може виявитися достатнім для повного одужання. Однак зловживати цими препаратами і застосовувати їх без призначення лікаря не слід: передозування може завдати серйозної шкоди організму. Народні засоби для пом'якшення симптомів та загальної підтримки організму — наприклад, розтирання горілкою, споживання цибулі з часником чи ехінацеї — неефективні проти грипу самостійно, але можуть використовуватись як допоміжні. Втім, зловживати ними також не слід. Важливо враховувати, що тимчасове пом'якшення чи відчуття відсутності симптомів не є ознакою одужання хворого: необхідно продовжувати утримання від контактів зі здоровими людьми та лікування — аж до постійної відсутності симптомів.

Дітям до 18 років та вагітним жінкам не рекомендовано вживати аспірин — подолати жар можна за допомогою парацетамолу.

Під час грипу необхідно пити багато рідини. Їжа повинна бути легкою і нежирною, однак примушувати хворого їсти не потрібно.

Що не лікує грип

Важливо знати, що грип не лікується за допомогою:

- Антибіотиків — вони не створюють жодної протидії вірусам, оскільки призначені виключно для боротьби з бактеріальними інфекціями. Вживання антибіотиків не за призначенням не лікує хворобу і лише ускладнить боротьбу з хворобами у майбутньому. Антибіотики можуть використовуватися тільки за призначенням лікаря для лікування таких ускладнень грипу, як пневмонія й бронхіт, тощо.

- Гомеопатичних препаратів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу, тому в усьому світі вони не рекомендовані для лікування будь-яких небезпечних для життя інфекцій, в тому числі й грипу. Використання препаратів з недоведеною ефективністю в таких умовах вважається ознакою безвідповідального ставлення до життя хворих.

- Імуностимуляторів, імуномодуляторів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу. Водночас їхня дія під час хвороби може за певних умов навіть виявитися шкідливою.

- Народних засобів — лікування виключно народними засобами є неефективним і небезпечним, оскільки ніякі трав'яні відвари, чаї та настоянки на вірус грипу не діють. Однак народні засоби можуть згодитися для пом'якшення симптомів грипу — за умов грамотного використання без зловживань.

Профілактика інфекційних захворювань та харчових отруєнь

У літній період почастішали випадки виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь, пов'язаних з вживанням продуктів харчування та питної води, забруднених хвороботворними мікробами.

Більшість групових інфекційних захворювань та отруєнь виникають після проведення масових святкувань - весіль, ювілеїв, випускних вечорів, проводів в армію тощо.

Спеціалісти-епідеміологи стверджують, що основними причинами спалахів є залучення до приготування страв випадкових осіб, котрі не обізнані з елементарними правилами особистої гігієни, а також порушення технологій приготування їжі, зберігання харчових продуктів в антисанітарних умовах, без належного температурного режиму.

Факторами передачі інфекції найчастіше стають готові страви, молоко і молочні продукти, кондитерські вироби, які готуються "із запасом", що призводить до накопичення у продуктах збудників інфекційних захворювань.

         ПАМ'ЯТКА ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ

З метою профілактики інфекційних захворювань та харчових отруєнь МОЗ рекомендує:

НЕ вживати продуктів і напоїв при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності та з простроченими термінами споживання. Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлений термін.

НЕ купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб. Купуючи будь-які харчові продукти у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продукції.

НЕ вживати незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини. При харчуванні у непристосованих умовах (ліс, пляж тощо) виключати контакт продуктів з ґрунтом та піском.

Не готувати продукти із запасом. Приготовлені страви бажано вживати відразу, а у випадку їх повторного споживання вони мають піддаватись вторинній термічній обробці. Зберігання виготовленої страви без холоду не повинно перевищувати 2 годин.

НЕ брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують охолодженого зберігання).

НЕ приготовляти багатокомпонентні страви, що вимагають високої термічної обробки (паштети, м'ясні салати тощо), в незабезпечених умовах. При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, а при споживанні дітьми - обдати окропом.

 НЕ використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо). Для пиття і приготування їжі використовувати воду тільки з централізованих джерел водопостачання або питну бутильовану. При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду і рук вода має бути профільтрована і проварена. Для пиття та приготування їжі необхідно мати з собою запас питної води.

Перед приготуванням їжі та перед її вживанням завжди мити руки з милом. Обов'язково мити руки після відвідування туалетів.

При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Дорослим необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб діти не споживали незнайомі ягоди та продукти.

Для купання та відпочинку слід користуватися лише офіційно дозволеними пляжами. У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання необхідно терміново звернутись до найближчої лікувальної установи.

Самолікування небезпечне!

При груповому  відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу. При тяжкому стані хворого треба негайно викликати швидку медичну допомогу.

Розбився термометр-дії

Ртуть і речовини, які містять ртуть, мають досить високу токсичність і за сучасною класифікацією шкідливих речовин і сполук відносяться до першої групи токсичних речовин — надзвичайно токсичних.Ртуть — це метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах він легко рухливий і при ударі поділяється на дрібні кульки, в 13,5 раза важчі за воду. Температура плавлення становить +38,9°С. Випаровування ртуті збільшується з підвищенням температури.Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні, мають здатність нагромаджуватися у стінах і стелях будинків, можуть проникати в бетон на глибину до одного сантиметра. Потрапивши до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється там на все життя.Симптоми гострого отруєння виявляються через 8-24 години: з’являються загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом — біль у животі, розлад шлунка, хворіють ясна. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам’яті і головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви у верхніх дихальних шляхах, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунка. .

Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищуються стомлюваність, слабкість, сонливість, з’являються головний біль, апатія і емоційна нестійкість, починає порушуватись мова, тремтять руки, повіки, а у важких випадках — ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а ураження нею протягом тривалого часу викликає навіть божевілля. При сильному отруєнні виникає токсичний шок, болі в животі, металевий присмак у роті, блювання з кров’ю та гостра ниркова недостатність, підвищена збудженість, порушення зору. При потраплянні ртуті в шлунок необхідно негайно промити його розчином активованого вугілля (20-30 грамів на склянку води).Варто знати, що ртуть знаходиться у лампах денного світла. Найчастіше проблеми з ртуттю виникають тоді, коли розбивається медичний термометр. Дуже небезпечно, коли це стається з дітьми. Вони, зазвичай, замітають ртуть у непомітне місце і не кажуть дорослим про цей випадок. А пари ртуті впродовж тривалого часу повільно отруюють усю родину.Як діяти, якщо у приміщенні розбито ртутний градусник?Виведіть з приміщення усіх людей, відкрийте усі вікна, захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою, негайно починайте збирати ртуть.Великі кульки треба збирати спринцівкою і відразу скидати їх у склянку з розчином перманганату калію (два грами на літр води), дрібніші кульки слід збирати щіткою на папір і теж висипати в скляну ємність. Банку треба щільно закрити кришкою. Для збирання крапельок ртуті застосовують також лейкопластир. Його прикладають до поверхні, забрудненої ртуттю. Прилиплі до пластиру крапельки ртуті відокремлюють від нього, промиваючи ацетоном або іншим органічним розчинником (ліпше віддати його спеціалістам на утилізацію).Ефективним є прибирання поверхні за допомогою вологого слабо проклеєного паперу. Цей спосіб найбільш придатний для невеликих площ, забруднених ртуттю. При такому способі слабо проклеєний газетний папір розмочують у воді, відтискають і в такому вигляді застосовують для промокання поверхні, забрудненої ртуттю. Крапельки ртуті пилоподібних розмірів (0,5-1 мм) добре прилипають до вологого паперу, і тоді їх разом з папером кладуть у банку з водою, яку щільно закривають.Вимийте забруднені місця (після очищення їх від ртуті) мильно-содовим розчином (400 г мила та 500 г кальцинованої соди на 10 -літрів води) або розчином перманганату калію (20 г на 10 літрів води). Почистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть. Якщо ртуті розлито більше, ніж її буває у градуснику: максимально ізолюйте забруднене приміщення, щільно зачиніть усі двері й негайно викличте фахівців МНС.Пам’ятайте, що при попаданні навіть невеликої кількості ртуті чи її сполук в організм людини, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою!